Олексій Муляренко: «Життя в Україні та світі змінилося з 24 лютого. Потрібні нові підходи у прийнятті рішень»

Олексій Муляренко: «Життя в Україні та світі змінилося з 24 лютого. Потрібні нові підходи у прийнятті рішень»

Війна змінила життя багатьох людей у нашій державі, в тому числі й відомих політиків та бізнесменів. Кореспондент “РВ” поспілкувався з екс-керівником Рівненської ОДА (у 2016-2019 рр), бізнесменом Олексієм Муляренком про особливості ведення бізнесу в умовах війни, підхід у роботі та подальші плани.

 Олексію Віталійовичу, приблизно місяць тому ми випадково зустрілися з вами в одній з кав’ярень Рівного, тоді нам вдалося трішки поспілкуватися про ситуацію в місті, області та країні. Сьогодні давайте поговоримо більш детально на ці теми. Як зараз живе колишній очільник Рівненщини? Де знаходиться ваша родина – в Україні чи за кордоном, зважаючи на війну?

– Ще напередодні війни, 23 лютого, я повертався з Києва. У ніч проти 24-го дорогою я, не поспішаючи, пив каву на заправці, а вже рано-вранці, коли був вдома, прийшла жахлива звістка про початок війни. Моя сім’я знаходиться вдома, в Рівному. Ми вирішили з дружиною, що на сьогоднішній день тут достатньо спокійно в порівнянні з іншими регіонами України. Рівне є тим містом, яке має триматися, має працювати, надавати підтримку іншим регіонам України. Тому сім’я залишається разом зі мною в Рівному, працюємо, виховуємо та навчаємо дистанційно дітей. Щодня інтенсивно займаємося роботою. Тому що змінився світ, змінилося життя насамперед в Україні, змінився бізнес, тому потрібно змінювати підходи, змінювати швидкість прийняття рішень та відносини з людьми.

А як війна змінила Ваше життя?

– У перші дні війни ми разом зі старшими синами вступили до лав Рівненської територіальної оборони, є членами ДФТГ. Вже пів року постійно ходимо на чергування, беремо участь у навчаннях та вишколах. Це те, що ми як мінімум маємо зараз робити, те, що робимо і продовжимо робити.

Якщо ми говоримо про бізнес, то завод “Сталь-М” не зупинявся ще фактично жодного дня з 24 лютого. У той день до обіду ми працювали, потім провели нараду, відпустили людей по домівках, бо, звісно, тоді думки у всіх були не про роботу. У п’ятницю зробили вихідний, а вже в суботу і неділю продовжили працювати. І так багато днів поспіль, без вихідних. Спершу на волонтерських засадах, разом з іншими небайдужими рівнянами робили загороджувальні конструкції для блокпостів – їжаки, так звані “кошки”, металеві двері тощо для тероборони в Рівному та області. Лише десь через два тижні ми виготовили декілька дверей на приватні замовлення. І так поступово повернулися до звичайної нашої роботи. Зараз я можу сказати, що ми працюємо у досить активному режимі. Крім цього, я для себе відкрив новий напрямок. Ще минулого року ми взялися за реалізацію будівельних проєктів. І хоча це для нас новий напрямок, але незважаючи на складні економічні умови і війну, свій пілотний проект у будівництві житла ми продовжуємо реалізовувати. Це невеликий перший будинок, але ми хочемо зробити його цікавим з точки зору архітектури, комфорту, технічних рішень, щоб в нашому місті більше було прогресивних проєктів.

Зараз я достатньо активно веду бізнес. Адже часи змінюються, по-старому вже майже нічого не працює. З іншого боку, все дуже цікаво розвивається, і є чітке розуміння, якщо нічого не змінювати і намагатись перечекати, то так можна лише втратити. У моєму житті з’явився ще один дуже важливий для мене проєкт. Він не має відношення ні до політики, ні до бізнесу, і саме цьому проєкту я зараз віддаю багато часу та енергії.


Кілька років ви працювали на посаді голови Рівненської ОДА. У Вас було дуже багато проєктів, пов’язаних саме з обласним центром. Були секретарем міської ради та її депутатом. Чи берете зараз активну участь в політичних процесах та у прийнятті рішень в місті?

– Я прихильник того, що зараз не на часі критикувати владу на будь-якому рівні. Звісно, рішення зараз досить складні, щодо деяких ситуацій, які відбулися останнім часом, відповідей та логічних пояснень у мене просто немає. Але зараз ми маємо максимально підтримувати людей, які приймають рішення, в тому числі й на найвищих рівнях, тому що це справді надзвичайно висока відповідальність, і висока ціна кожного рішення. Саме тому я намагаюся максимально підтримувати такі рішення. Зараз точно не час для політичних ігор та політичних дискусій. Водночас ті, хто приймає рішення, мають їх приймати максимально відповідально.

Щодо розвитку області й міста, звісно, ми розуміємо, що ситуація з фінансами наразі дуже складна, і насамперед кошти спрямовують винятково на захищені статті, а вже далі за принципом єдиного рахунку розподіляються державою на військові потреби. А на місцеві ініціативи – вже за залишковим принципом. Тому, звісно, в цих умовах говорити про якийсь розвиток важко. Але хотілося б якихось цікавих та креативних рішень зі сторони влади, щоб місто й надалі продовжувало розвиватися. Звичайно, що багато у цьому напрямку робить зараз бізнес, і місто йде вперед завдяки енергії та підтримці підприємців. Адже місцевій владі, як обласній, так і міській, зараз дуже непросто – багато викликів, і вони намагаються працювати так, щоб втримати ситуацію.

Ще, знаєте, є у нас конкуренція із сусіднім Луцьком, яка триває багато десятиліть, починаючи з футболу і закінчуючи різними рейтингами. Адже ми дуже подібні – і за кількістю населення, і за рівнем розвитку. Так от, я в Луцьку часто буваю, й за останні роки там дуже багато зроблено для людей: транспортні розв’язки, архітектурні рішення, ситуація з паркуванням та ще багато іншого. Тому, гадаю, нашій владі було б корисно вивчити досвід Луцька, Івано-Франківська, Тернополя, подібних до нашого міста обласних центрів. Потрібно оновити погляд на майбутнє нашого міста та його розвиток.

Незважаючи на те, що війна триває вже пів року й у нас дуже важкі часи, але я впевнений у нашій Перемозі. Я вірю в неї і знаю, що у нашій Україні все буде добре. Приємно бачити, як зараз змінюється наша ментальність, люди переходять на українську мову в спілкуванні, в повідомленнях, у приватних розмовах. І це дуже приємно. Ми швидко змінюємося, і хоча ціна цих змін дужe висока, тим паче маємо їх цінувати. Упевнений, що і місто Рівне у відбудованій Україні відіграватиме важливу роль. А українська економіка після перемоги у війні буде однією із найбільш зростаючих в світі.

Щодо мене особисто, то зараз мене надихають ті проєкти, якими я давно займаюся, і нові, а також підтримка моїх близьких, рідних. У цей нестабільний час я чудово розумію, чим буду займатися у наступні роки. Політична діяльність зараз не є серед моїх пріоритетів.


Спілкувався Богдан Слонець.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Top